Ходжа Н. (hojja_nusreddin) wrote,
Ходжа Н.
hojja_nusreddin

Наталія Солонська, "Каталог книжкової виставки з фондів Нац. біб-ки України" - 1

Начало. К Окончанию: http://hojja-nusreddin.livejournal.com/2538376.html
________________________________________________
Загальні праці (General Works)

Абдуллаева Ф.И., "Персидская кораническая экзегетика. Тексты. Переводы.
Комментарии"
– СПб.: ФЦП «Интеграция», 2000. – 114 с.
Хрестоматія є першою спробою на засадах оригінальних джерел – перських коментарів і Корану, починаючи з X ст.. до сучасних, дати загальне уявлення про історію та розвиток релігії. Середньовічні трактати з кора нічної екзегези представлено в основному факсимільними текстами, що супроводжуються перекладами та коментарями.

Айрумян А.Ф., "Персидско-таджикская поэзия в переводах Фр. Рюккерта"

Восток и взаимодействие литератур: Сб. науч. тр. – Душанбе, 1987. – С. 25–35.
До збірника включено нові дослідження, пов’язані не тільки з «філоорієнталізмом», а й такі, що показують вплив Заходу та західно-європейських літератур на літературний процес в Арабських країнах у середньовічний період і в новий час.

Бартольд В.В., "Ислам. Общий очерк"
– Пг.: Огни, 1918. – 96 с.

Бартольд В.В., "Историко-географический обзор Ирана"
– Спб., 1903.– 176 с.

Бартольд В.В., "История культурной жизни Туркестана"
– Л.: Изд-во АН СССР, 1927. – 256 с.
Оглав: I. Домусульманский период; II. Туркестан при исламе; III. Туркестан и турки;
IV. Монгольское владычество; V. Узбецкие ханства; VI. Оседлый и кочевой быт при русской власти;
VII. Школы; VIII. Русское переселенческое движение; IX. Городская жизнь;
X. Туземцы и русская власть; XI. Евроипезация управления и туземцы; XII. Русская власть и ханства. Бухара

Бартольд В.В., "Мусульманский мир"
– Пб.: Наука и школа, 1922. – 92 с.

Бартольд В.В., "Работы по истории ислама и Арабського халифата"

А.Б. Халидов (сост.), И.Н. Винников (отв. ред.); РАН. – М.: Изд. фирма «Вост.
лит.»; РАН, 2002. – 784 с.
До книги включено найзначніші праці В.В. Бертольда:
- зокрема «Халиф и султан», науково-популярні нариси: «Ислам» и «Культура мусульманства»
та вводний курс до вивчення історії мусульманських країн та народів: «Мусульманский мир».
Стаття та рецензії, що ввійшди до книги, присвячено проблемам теократії, світської влади в мусульманському світі, відношенням ісламу та християнства, мусульманському «ренесансу» тощо.

Бартольд В.В., "Работы по истории филологии тюркских и монгольских народов"

А.Н. Кононов (отв. ред.). – М.: Вост. лит., РАН, 2002. – 757 с.
До книги, що є одним із випусків серії «Класики вітчизняного сходознавства», включено праці видатного російського сходознавця акад. В.В. Бертольда, присвячені історії і філософії тюркських і монгольських народів, а також деякі статті і рецензії, що відносяться до історії Центральної Азії та Дальнього Сходу, що певною мірою торкаються тюркських і монгольських народів чи створених ними державних утворень.

Бартольд В.В., "Соч.: В 9 т."
Редкол.: Б. Г. Гафуров (пред.) и др. Вступ. cт. И. Петрушевского. Т. 5. – М.: Наука.
Т. 5: "Работы по истории и филологии тюркских и монгольских народов"
– 1968. – 760 с.
В V том «Сочинений» В. В. Бартольда включено його праці з історії тюркських і монгольських народів, зокрема вперше російською мовою публікується «Двенадцать лекцій по истории турецьких народов Средней Азии» і кілька статей з «Энциклопедии ислама».

Т. 6: "Работы по истории"
– 1963. – 760 с.
До тому включено найзначніші праці дослідника з історії ісламу та Арабського халіфату. Роботу побудовано на великому колі писемних арабських і перських джерел, залучено інформацію з допоміжних історичних дисциплін, залучено грецькі, сірійські, армянські та середньоєвропейські джерела.

Т. 7: "Работы по истории географии"
– 1963. – 760 с.
Зі змісту: с. 118, 139, 194, 424.

Т. 8: "Работы по источниковедению"
– 1973. – 760 с.
Том містить праці, присвячені дослідженню та опису різних писемних джерел арабською, перською і тюрською мовами.
Зі змісту: с. 192, 235, 446.

Бертельc Е.Э., "Очерк истории персидской литературы"
– Л.: Ленингр. вост. ин-т, 1928. – 206 с.

Бородина В.А., "Восприятие поэзии Востока. Учебно-метод. пособ."
– М.; СПб.: Диля, 2001. – 222 с.
В основу посібника покладено новаторську ідею вивчення об’єднаних психологічних та літературознавчих знань щодо класичної поезії Сходу на матеріалі видавничого проекту «Літературна спадщина Сходу».

Брагинский И.С., "12 миниатюр"
– М.: Худож. лит., 1966. – 284 с.
Переосмислено античну спадщину; висвітлено іранську античну традицію. Здійснено спробу показати, як у творчості кожного із класиків ренесансна гуманістична ідея вільної людської особистості знаходить своє втілення. Зі змісту: Мірза Фаталі Ахундов вважає Румі «незамінним ученим та незрівнянним мудрецем… Він вірить у пантеїзм, він визнає Всесвіт висхідною від єдиного цілого. Це ціле він припускає у вигляді моря, порівняно з яким увесь Всесвіт і все бачене являє із себе відносно цього моря тільки краплі та хвилі. Це море ніби є «ціле буття», а всі інші творіння і все видиме складає лише частки цього цілого, які віддаляються на деякий час від цього моря у вигляді краплин та хвиль, і знову повертаються до цього моря і з’єднаються з цим «цілим буттям»…» (с. 203).

Брагинский И.С., "Из истории таджикской и персидской литератур"
: Избр. работы. – М.: Наука; Гл. ред. вост. лит., 1972. – 524 с.
У збірнику представлено праці, об’єднані гуманістичною концепцією художньої творчості, являють собою єдине монографічне дослідження історії перської і таджицької літератур з найдавніших часів до сьогодення. Джерелом дослідження даної праці, серед інших, є творчість Джалаліддіна Румі.

Брагинский И.С., "Иранское литературное наследие"
– М.: Наука, 1984. – 286с.
Ретельне дослідження численних пам’яток писемності та художніх творів на давньо, середньо- та новоіранській мовах, що є надбанням усіх іранських народів.
Зі змісту про Румі: С. 123, 128–130, 132, 133, 202, 205–217, 235, 267, 273, 280.

Брагинский И.С., "Очерки по истории таджикской литературы"
: Сталинабад: Таджикгосиздат, 1956–1957. – 453 с.

Брагинский И.С., "Таджикская и персидская поэзия XIII века. Суфийское влияние в поэзии. Саади. Джалолиддин Руми (Балхи)"
Брагинский И.С., "Из истории таджикской народной поэзии: Элементы народно-поэтического творчества в памятниках древней и средневековой письменности."
– М.: Наука, 1956. – С. 339–358.
Зі змісту: З притчі Д. Румі «Граматика та човняр»:
«Якийсь граматик сів у човен. Самозакоханий, він звернув обличчя до човняра і спитав: «Чи вивчав ти коли-небудь синтаксис?
«Ні», – відповів той. Граматик сказав: «У такому разі вважай своє життя втраченим».
«Засмутився човняр, утім подивився, та в цю хвилину від відповіді втримався.
Однак тут звалився на човень вітер, і тоді човняр гучно спитав граматика: «Скажи-но, а ти вчився коли-небудь плавати?»
Той відповів: «Ні, о солодкомовний красавець».
Човняр відповів: «У такому разі вважай своє життя загубленим: наш човен іде до дна» (с. 354).

Васильев Л.С., "История религий Востока"
: Учебн. пособие для вузов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Книжный дом «Университет», 1998. – 432 с.
Викладено історію виникнення релігій Сходу; показано їхню роль у розвитку соціально-економічної, політичної структури східних утворень та їхньої культури. Охарактеризовано християнство, іслам, індуїзм, буддизм та інші релігії.

Васильев Л.С., "История религий Востока",
Изд. третье, перераб. и доп. – М.: Ун-т. книжн. дом, 1999.
- Васильев Л.С., "Суфии и суфизм",
– С. 154–157.
- Васильев Л.С., "Суфийские ордена. Шейхи и мюриды"
– С. 157–159.

"Вера и знание в мусульманской культуре"
История философии. Запад–Россия-Восток,
Кн. первая, Учебн. для студ. высш. уч. заведений, Под ред. Н.В. Мотрошиловой.
– М.: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 1995. – С. 429–441.
Зі змісту: «В одній зі притч «Маснаві» – релігійно-філософської поеми Джалал од-Діна Румі – суфій, який пішов із приятелем гуляти в сад, замість того, щоб милуватися красою природи, усамітнився. На питання приятеля, чому він сидить із низько нахиленою головою і не звертає уваги на те, що є навкруги, на «знаки божественного милосердя», суфій відповідає, що ці знаки краще бачити у власному серці» (с. 433).

Веймарн Б.В., "Искуcство Средней Азии"
– М.; Л.: Искусство, 1940. – 192 с.

Веймарн Б.В., "Классическое искусство стран ислама"
, НИИ теории и истории изобразительных исскуств Рос. акад. художеств. – М.: Изд. дом «Искусство», 2002. – 495 с.

Веселовский Н.И., "История Востока.
Лекции, читанные в 1886/7 году" (1-й курс) и в 1889/90 г. (2 курс). – Б.м., Б.г.; 1 курс – 179 с.; 2 курс – 392 с.

Гафуров Б.Г., "История таджикского народа. В кратком изложении",
Под ред. И. Брагинского. – М.: Госиздательство полит. лит., 1949. – 474 с.

Гегель Г.В.Ф., "Сочинения"
, – М.: Госполитиздат, 1956. – 371 с.
Т. 3: "Энциклопедия философских наук", Ч. 3: "Философия духа", Перев. Б.А. Фохта, – С. 359–361.
Перший російський повний переклад «Философии духа».
Зі змісту: «Якщо, наприклад, у чудового Джалаліддіна Румі на перший план особливо висувається єдність душі з Єдиним і ця єдність являє собою піднесення над кінцевим та буденим, просвітління природного і духовного, в якому саме зовнішня, змінювана сторона безпосередньо природного існування, рівно як й емпіричного, у житейському смислі духовного, виділяється та поглинається» (с. 359).

Гордлевский В.А., "Избранные сочинения"
, Редкол.: Н.А. Баскаков. – М.: Изд-во вост. лит., 1961.
Т. 2: "Язык и литература", Ред. Ш.С. Аймаров, Б. Каррыев, 1961. – 558 с.

Григорян С.Н., "Средневековая философия народов Ближнего и Среднего Востока",
Отв. ред М.А. Дынник. – М.: Наука, 1966. – 351 с.
Розглянуто комплекс філософських концепцій з погляду того, що в силу історичних умов народи Середньої Азії, Ірану та Арабського Сходу в епоху середньовіччя опинилися під егідою арабського халіфату, а пізніше входили до складу одних і тих самих феодальних держав. Простежено видатних представників наукової, філософської та суспільної думки епохи середньовіччя через призму історичних доль різних народів.

Григорян С.Н., "Средневековая философия Средней Азии, Ирана и Арабського Востока"
, Автореф. дисс. … на соиск. учен. степ. д-ра филос. наук. – М., 1965. – 35 с.

Денике Б.П., "Искусcтво Востока"
, Очерк истории мусульманского исскуства, – Казань: Тип: «Восток», 1923. – 249 с.

Джеляледин Руми, "Кратка Българска енциклопедия"
, Т. 2. – София: Издателство на Българска Академия на науките, 1964. – С. 155.

"Древности восточные"
: Тр. Вост. ком. Импер. моск. археол. об-ва, Т. 2. Вып. 3, Под ред. А.Е. Крымского. – М., 1903. – 244 с.

Коваленко Ю.В., "Суфійська модель моральністського самовдосконалення (історично-етичний аспект)"
, Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філос. наук. – К., 2002. – 16 с.
У роботі підкреслено актуальність вивчення суфізму. Для даного дослідження є принциповим визначення класичного суфізму як «ісламу духовного», як носія внутрішніх інтенцій мусульманства, оскільки суфізм завжди був носієм його характеристик, обернених до внутрішнього світу людини й непомітних зовні, однак вельми ефективних у людинотворенні.

Кодиров К., "Педагогические и дидактические идеи суфизма: социальные и идейные истоки формирования и развития"
, Автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра пед. наук. – Душанбе, 2002. – С. 9, 12, 13, 28.
Актуальність праці виходить із невивченості педагогіки та дидактики суфізму, який у спосіб концепції «інсоні коміл» («удосконаленої людини») підносив людину над усіма створіннями природи, в історико-педагогічній науці.
Зі змісту: викладаються педагогічні та дидактичні ідеї Саної, Нізамі, Фарідаддіна Аттора, Джалаліддіна Румі, абу Хаміта Газалі, Сааді, Абдурахмана Джамі та ін.» (с. 9).

Кочубей Ю.М., "Україна і Схід. Культурні взаємозв’язки України з народами Близького і Середнього сходу"
, 1917–1992, Підручний бібліогр. покажч. – К., 1998. – 227 с.
У бібліографічному покажчику подано матеріали, що стосуються культурних взаємозв’язків України з народами Близького і Середнього Сходу.
Пропонуються видання українською, російською, іншими європейськими та східними мовами, які побачили світ у 1917–1992 рр.

Крачковский И.Ю., "Избр. Соч."
: В 6 т., Редкол. В.А. Гордлевский (пред.) и др. Т. 1. – М.: Изд-во АН СССР, 1965. – 469 с.

Крымский А., "Джелалиддин Руми"
, Энциклопедический словарь Русского библиографического института Гранат. Т. 18, 13-е изд. – М.: Русский библиогр. ин-т Гранат. – С. 304–305.

Крымский А., "История мусульманства. Очерки религиозной жизни"
, Ч. 3, Кн. 3. – М.: Лазаревський ин-т вост. яз. (Труды по востоковедению, изд. Лазаревским институтом восточных языков, вып. 12, ч. 3).

Крымский А., "История Персии, ея литературы и дервишской теоософии"
, – М., 1903.
(Труды по востоковедению, изд. Лазаревским институтом восточных языков, вып. 16).

Т. 1, № 2: "Появление тюрков. Государство Махмуда Газневинского. Великая сельджукская империя XI века. Очерки блестящего периода персидской литературы."
– Новое изд. Обширно перераб. – М., 1914. – С. 63–96.
T. II: "От разложения сельджукского царства до монголов"
, ??? c.
T. III: "От эпохи монголов до настоящего времени"
, – 368 с.

Крымский А.Е., "История мусульманства"
, Р.Ж. Баязитов и др. (ред.кол.; вступ. ст.), – 3 изд. перераб., доп. – М.: Жуковский: Кучково поле, 2003. – 463 с.

Крымский А.Е., "Очерк развития суфизма"
– М., 1895. – 49 с.

Кримський А., "Історія Персії та її письменства"
, – К.: УАН. – 131 с.
(Збірн. Історико-Філол. відділу УАН, № 3, вип. 1).

Кримський А., "Історія Туреччини"
, – К.–Л.: ОЛІР, 1996. – 287 с.

Кримський А., "Тюрки, їх мова та література"
, – К.: ВУАН, 1930.
(Збірн. Історико-Філолог. Відділу ВУАН, № 105; Тюрські мови. Вип. II. – С. 113–212).

Кулматов Н., "Этические взгляды Саади"
, – Душанбе, 1968. – С. 18.
Зі змісту: "Він (Сааді. – Н.С.) пройшов багато країн пішки, як звичайний бродяга-дервіш, не один раз здійснював паломництво до «святої» Кааби, побував в Індії, Сірії, Аравії, Малій Азії та в Азербайджані. Є припущення щодо його зустрічі зі знаменитим діячем суфізму, засновником ордена «Мавлавія», Джалоліддіном Румі (1207–1273) в Малій Азії".

"Литература Ближнего Востока и Средней Азии", "История всемирной литературы: В 9 т."
, Т. 2, – М.: Наука, 1984. – С. 272–274.
Зі змісту: "Вплив Румі <…> захопив тюркомовний світ. Син Румі, султан Велед, який продовжив лінію батька, став одним із фундаторів турецької літератури» (с. 273).
Зі змісту: "Гете наголошував: «Урешті-решт він (Джалаліддін Румі. – Н.С.) змушений шукати рятувальний вихід у пантеїстичному вченні про єдність і багатоманіття. Прийнявши це вчення, він настільки ж виграє, наскільки ж і втрачає, і сума утішного та невтішного дорівнює нулю" (с. 273).

"Литература Востока: Сб. ст."
, Вып. 2. – Пг.: Госиздат, 1920. – 174 с.

Марр Ю.Н., "Статьи, сообщения и резюме докладов"
, – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1936. – 104 с.

Мухаммедходжаев А., "Гносеология суфизма"
, Отв. ред. М.Р. Раджабов. – Душанбе: Дониш, 1990. – 113 с.
Досліджено питання пізнання, проблема суб’єкта та об’єкта в теорії пізнання суфізму, суфійські ритуали та екстаз, езотеричні та екзотеричні знання, співвідношення суфізму до гносеології перипатетизму, ступені ірраціонального пізнання, які за своєю суттю є відбиттям вільнодумства суфійських мислителів.
Зі змісту: «Як і його попередники, Джалоллідін (sic!) Румі відзначав взаємодію почуття і розуму, збільшуючи роль абстрактного, раціонального в процесі пізнання» (с. 73).

Мухаммедходжаев А., "Мировоззрение Фаридиддина Аттора"
, Отв. ред. М.Р. Раджабов, – Душанбе: Дониш, 1974. – 115 с.
Розглянуто світогляд Фарідіддіна Аттора – відомого представника суфійської течії середньовічної філософії. Увага, в основному, приділяється його позиції щодо кардинальних проблем середньовічної філософії загалом, суфізму зокрема: проблемі Бога та природи, суфійської гносеології, відношенню суфізму до інших філософських течій. Проаналізовано суспільно-політичні та етичні погляди Аттора, визначено достоїнства та недоліки його концепції. Автор робить спробу дати поглядам Аттора раціональне пояснення, а не заперечувати їх.
Зі змісту: "Концепція Аттора стала «вихідним моментом у системі світогляду Джалоліддіна Румі». Приклад тому в його твердженні, «що метал, який потрапив у вогонь, приймає всі специфічні особливості вогню, стає тотожним йому» (с. 108).

Мухтаров Ш., "Персидско-таджикская классическая поэзия во Франции (проблемы изучения, перевода и функционирования)"
, Автореф. дисс. на соискание учен. степ. д-ра філол. наук. – М., 1989. – 33 с.

Лавский В.В., "Суфийская мудрость"
, – М.: ИКЦ «МарТ», Ростов-н/Д: Изд. центр «МарТ», 2006. – 318 с.

Насриддинов А., "Проблема художественного восприятия и комментирования произведений персидско-таджикской классической литературы"
, Автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук. – Душанбе, 1990. – 54 с.
У дослідженні вивчено персько-таджицьку класичну літературу, яка набула поширення в багатьох країнах Сходу.

Ошо Р., "Тайна. Беседы о суфизме"
, Пер. с англ. К. Семенова. – К.: София: Ltd, 1998. – 496 с.
Зі змісту: «Румі розповідає чудову історію: суддя відмовився прийняти їх (суфіїв. – Н. С.) свідчення, оскільки закон вимагає наявності кількох свідків. Перед ним було кілька чоловік, але всі вони були суфіями, і тому суддя сказав: «Один суфій, багато суфіїв – нема ніякої різниці. Кілька суфіїв скажуть те ж саме, що сказав би один. Приведіть хоч десять тисяч суфіїв – і я вважатимуму їх всіх за одну людину» (с. 390).

Роузентал Ф., "Торжество знания: Концепция знания в средневековом исламе"
, Пер. с англ. С.А. Хомутова; предисл. и прим. А.В. Сагадеева. – М.: Наука, 1978. – 372 с.
Фундаментальне дослідження відомого американського сходознавця, де розглянуто постановку і спробу розв’язання в середньоічному ісламі найважливіших гносеологічних проблем. Монографія ґрунтується на детальному дослідженні джерел, зокрема багатого рукописного фонду.

"Руми"
, Сов. энциклоп. словарь, Гл. ред. А.М. Прохоров, 4-е изд., исп. и доп. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – С. 1158.

"Руми, Джелалиддин"
, Большая сов. энциклопедия / Гл. ред. Б.А. Введенский, Т. 37, 2-е изд. – М.: БСЭ, 1955. – С. 321.

"Руми Джелалиддин"
, Малая советская энциклопедия, Т. 8, 3 изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1960. – С. 21.

"Руми Джелалиддин ибн Бахаиддин"
, Новый большой энциклоп. словарь. – М.: Рипол Классик «Большая Россиская энциклопедия», 2004. – С. 1048.

"Руми, Джелалиддин"
, Украинская советская энциклопедия. Т. 9. – К.: Укр. сов. энциклопедия, 1983. – С. 376.

"Румі"
, Український радянський енциклопедичний словник. Т. 3. – К.: Гол. редакція УРЕ АН УРСР, 1968. – С. 187.

"Руми"
, Современная украинская энциклопедия. Т. 12. – Харьков, 2006. – С. 285.

"Суфизм в контексте мусульманской культуры"
, Сб. ст., АН СССР, Ин-т востоковедения; Отв. ред. и авт. введения Н.И. Пригарина, – М.: Наука, 1989, – 337 с.
Висвітлено вплив суфійського вчення та практики на формування основних культурологічних моделей мусульманського світу. Показано вплив суфізму на різні ділянки духовної та художньої діяльності мусульман: філософію, літературу, мистецтво, музику. Публікуються переклади російською мовою деяких філософсько-доктринальних суфійських текстів.

Талашев Х.Х., "Общепедагогические и дидактические идеи ученых-энциклопедистов Ближнего и Среднего Востока эпохи средневековья"
, Под ред. А.И. Пискунова, Г.П. Матвиевской. – Ташкент: Фан, 1989, – 145 с.
Розкрито загально педагогічні та дидактичні ідеї середньовічних учених-енциклопедистів. Проаналізовано соціально-економічні особливості арабського Сходу. Простежується вплив концепцій середньовічних мислителів Ближнього Сходу на наукову думку середньовічної Європи.

Турчинов Е.А., "Религии мира: Опыт запредельного: Трансперсональные состояния и психотехника"
. – СПб.: Центр «Петербург. востоковедение», 1998. – 384 с.

Хади-заде Р., "Руми"
, Большая сов. энциклопедия, Т. 22, 3-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1975. – С. 363.

Эрнст К.В., "Суфизм"
, Ред. О. Иванова. – М.: Изд.-торг. дом «Гранд», 2002. – 311 с.
Висвітлено суфізм, у тому числі різні точки зору на його походження і трактування. Проаналізовано стосунки цієї традиції з державною владою та з іншим ісламським світом, зокрема з такими його течіями, як фундаменталізм і модернізм. Приділено увагу еволюції сприйняття суфізму на Заході.
Зі змісту: «…Румі в багатьох англійських перекладеннях тепер має славу поета, який найбільше розкуповується в Америці. Дервіші з Туреччини, котрі крутяться, дають спектаклі в головних концертних залах на Заході» (с. 14).
Зі змісту: «Навіть у Туреччині, яка офіційно об’явила себе світською державою і в 1925 році розпустила всі текке (суфійські обителі), смерть Джалаледдіна Румі з дозволу влади відзначається біля його могили кожного грудня <…>» (с. 109–110).

Янгузин А.Р., "Гносеологический аспект суфийского учения"
, – III Российский философский конгресс. Рационализм и культура на пороге третьего тысячелетия. Т. 2. – Р/-на-/Д, 2002. – С. 132–133.

"Djalal od-Din Rumi"
, Brockhaus Enzyklopedie in vierundzwanzig Baden Neunzehnte, verlag neu bearbetete Auflage Fьnften Band COT, – DR. F.A. Brockhaus Mannheim, 1988. – S. 563.

"Jalal ad-Din ar-Rumi"
, The New Encyclopжdia Britannica: in 30 vol. Vol. 10. – USA, 1978. – P. 14–15.

"Jalal ad-Din ar-Rumi"
, The New Encyclopedia Britannica. Vol. 6. – Encyclopedia Britannica, 1994. – P. 475–476.

"Rumi"
, Encyclopedia Americana. Vol. 23. – (C) Americana Corporation. – P. 772.
________________________________________
"ДЖЕЛАЛІДДІН РУМІ ТА ЙОГО ЕПОХА"
НАНУ; Нац. б-ка ім. В.І. Вернадського; вступ. ст., уклад., ком. Н. Г. Солонська. – К.: НБУВ, 2007. – 40 с.
http://www.nbuv.gov.ua/new/2007/11_rumi.pdf
________________________________________
Бонус:
Персидская История, Философия, Теология, Ишракизм, Суфизм, Поэзия (Руми и поэтика) - http://hojja-nusreddin.livejournal.com/2566209.html
Русская библиография Руми (неполная) - http://hojja-nusreddin.livejournal.com/752335.html
________________________________________
Начало. К Окончанию: http://hojja-nusreddin.livejournal.com/2538376.html
Tags: библиография, россия, руми
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments